Мене звати Ірина, і моє королівство — це кухня. Точніше, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя невід'ємна помічниця — мультиварка.
Сусідки зітхають: «Ой, знову ти з нею возишся. Ось у нас газова плита, духовка…» А я лишень посміхаюся у відповідь. Тим часом як вони відтирають противні і наглядають за каструлями, я можу спокійно встигнути і насиченого борщу наварити, і плову розсипчастого, і ніжного чізкейку спекти.
Фокус ось у чому: як тільки прокинуся склала в чашу м'ясо з овочами, натиснула «Гасіння» — і до обіду можна повільно снідати, перебирати крупи чи поливати кімнатні квіти. Коли сонце сідає чоловік, втягуючи повітря, іде на кухню: «Що це за магія знову?»
А я подаю на стіл тюфтельки у вершковому соусі. Мультиварка подає останній сигнал, піднімається парунок — і в цьому є справжнє домашнє диво. Ніхто не вірить, що тут все ідеально очистилось, а час витрачається тільки на те, щоб гарно розкласти їжу.
Справжня господиня — це не та, хто простоює при плиті годинами. А та, хто нагодувала всіх смачно і прибрала за собою лише одну чашу. І я від цього я кайфую.